ДВЕ́РІ, РЕ́Й,
Две́рі, ре́й, ж. мн.
1) Дверь. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Як у Бога за дверима. Ном.
2) Деревянная покрышка, которою сверху закрыта ловушка для лѣсныхъ звѣрей — западниця. Шух. I. 235. Ум. Две́речки.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 361.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДВЕ́РЕЧКИ, ЧОК, →← ДВАНА́ЙЦЯТЬ